1. Словник української мови у 20 томах

молільник

МОЛІ́ЛЬНИК, а, ч.

Той, хто молиться.

Отець Василь .. тихим, злегка тремтячим голосом обернувсь до молільників (М. Старицький);

Збуджені погляди знатних молільників були вже не стільки звернуті до святих, скільки до нього [Врангеля] (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. молільник — молі́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. молільник — Богомол, (завзятий) спасенник, ір. як ім. святий та божий. Словник синонімів Караванського
  3. молільник — І заст. молитвеник Особа, що молиться, бере участь у богослужінні Словник церковно-обрядової термінології
  4. молільник — -а, ч. Той, хто молиться. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. молільник — МОЛІЛЬНИК, а, ч. Той, хто молиться. Отець Василь.. тихим, злегка тремтячим голосом обернувсь до молільників (Стар., Облога.., 1961, 8); Збуджені погляди знатних молільників були вже не стільки звернуті до святих, скільки до нього [Врангеля] (Гончар, II, 1959, 204). Словник української мови в 11 томах