монотипія
МОНОТИ́ПІЯ, ї, ж.
Спосіб друкування в графіці, при якому фарби одного чи кількох кольорів накладають на рівну поверхню металевої дошки й на друкарському верстаті дістають один відбиток.
У мистецтві естампа Дерегус виступає в основному як офортист, разом з тим не можна не згадати і про його успішну працю в техніці монотипій (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- монотипія — моноти́пія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- монотипія — -ї, ж. Спосіб друкування в графіці, за якого фарби одного чи кількох кольорів накладають на рівну поверхню металевої дошки й на друкарському верстаті дістають один відбиток. Великий тлумачний словник сучасної мови
- монотипія — моноти́пія (від моно... і ...типія) різновид естампної графічної техніки. Фарби одного чи кількох кольорів накладають від руки на рівну поверхню металевої дошки і на друкарському верстаті одержують один відбиток. Застосовують також у поєднанні з офортом. Словник іншомовних слів Мельничука
- монотипія — МОНОТИ́ПІЯ, ї, ж. Спосіб друкування в графіці, при якому фарби одного чи кількох кольорів накладають на рівну поверхню металевої дошки й на друкарському верстаті дістають один відбиток. Словник української мови в 11 томах