моренько
МО́РЕНЬКО, а, с., нар.-поет.
Пестл. до мо́ре.
З неба темного невпинно Ллється дощ без краю, – Певне, нічка затопити Моренько бажає (Леся Українка);
Цвіту моренько пахуче Відусюди обійма (П. Грабовський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- моренько — мо́ренько іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- моренько — МО́РЕНЬКО, а, е., нар.-поет. Пестл. до мо́ре. З неба темного невпинно Ллється дощ без краю, — Певне, нічка затопити Моренько бажає (Л. Укр., IV, 1954, 96); Цвіту моренько пахуче Відусюди обійма (Граб., І, 1959, 164). Словник української мови в 11 томах