1. Словник української мови у 20 томах

моторошно

МО́ТОРОШНО.

1. Присл. до мо́торошний.

І моторошно в темноті буран завив, як та сирена... (П. Тичина);

В темряві моторошно бряжчала зброя, непокоїлися коні (М. Стельмах).

2. кому, у знач. пред. Про почуття страху, тривоги, яке хтось переживає; страшно.

[Михайло:] Жінко! Мені щось моторошно. Чи пити, чи не пити? (І. Котляревський);

[Анна:] Моторошно .. Усе мені вдається, що ось-ось якесь нещастя... (І. Франко);

Тяжко було мені й моторошно самому в полі (Л. Смілянський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. моторошно — мо́торошно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. моторошно — 1》 Присл. до моторошний. 2》 кому, у знач. присудк. сл. Про почуття страху, тривоги, яке хтось переживає; страшно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. моторошно — СТРА́ШНО присудк. сл. — кому і без додатка (про почуття страху, тривоги, яке хтось відчуває), ЛЯ́ЧНО, БО́ЯЗКО, БО́ЯЗНО, МО́ТОРОШНО, ЖА́ХНО. Петрик жив з мамою край села під самісіньким лісом, і йому було страшно вечорами (В. Словник синонімів української мови
  4. моторошно — Мо́торошно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. моторошно — МО́ТОРОШНО. 1. Присл. до мо́торошний. І моторошно в темноті буран завив, як та сирена… (Тич., II, 1957, 152); В темряві моторошно бряжчала зброя, непокоїлися коні (Стельмах, І, 1962, 636). 2. кому, у знач. присудк. сл. Словник української мови в 11 томах
  6. моторошно — Мо́торошно нар. 1) Не по себѣ, нездорово. Прокинувся я, — холодно мені так, моторошно. Зміев. у. 2) Страшно, жутко. Жінко! мені щось моторошно, — чи пити, чи не пити? Котл. МЧ. 372. Словник української мови Грінченка