1. Словник української мови у 20 томах

мукати

МУ́КАТИ, аю, аєш, недок.

1. Видавати звуки “му”; ревіти (про велику рогату худобу).

Обліплене снігом, стоїть по коліна в снігу теля і, витягши морду, жалібно мукає проти вітру (М. Коцюбинський);

Мукає корова, їй відповідають корови з усіх кутків майдану (Ю. Яновський).

2. перен., розм., рідко. Те саме, що муги́кати 2.

Тимофій тільки мукав та гикав (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мукати — му́кати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. мукати — -аю, -аєш, недок. 1》 Видавати звуки "муму"; ревіти (про велику рогату худобу). 2》 перен., розм., рідко. Те саме, що мугикати 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мукати — МУГИ́КАТИ розм. (вимовляти "мг", "гм", "хм"), ГМИ́КАТИ розм., ХМИ́КАТИ розм., МУ́КАТИ розм. — Док.: муги́кнути, промуги́кати, гми́кнути, хми́кнути, му́кнути, прому́кати. Солдат показує фельдфебелю свою записну книжку, фельдфебель схвально мугиче (Ю. Словник синонімів української мови
  4. мукати — МУ́КАТИ, аю, аєш, недок, 1. Видавати звуки "му-му"; ревіти (про велику рогату худобу). Обліплене снігом, стоїть по коліна в снігу теля і, витягши морду, жалібно мукає проти вітру (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  5. мукати — Мукати, -каю, -єш гл. Мычать. Мукає корова. Камен. у. Чогось телята мукають. Драг. Словник української мови Грінченка