1. Словник української мови у 20 томах

мурмотіння

МУРМОТІ́ННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. мурмоті́ти.

Хіба те, що він казав, не було жалюгідним мурмотінням підсліпуватого школяра, яке викликало .. іронічну посмішку (О. Довженко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мурмотіння — мурмоті́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. мурмотіння — -я, с., розм. Дія за знач. мурмотіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мурмотіння — МУРКОТА́ННЯ (МУРКОТІ́ННЯ), МУРЧА́ННЯ, МУ́РКАННЯ, ВОРКОТА́ННЯ (ВОРКОТІ́ННЯ), ВУРКОТА́ННЯ (ВУРКОТІ́ННЯ), ВУ́РКІТ, ВОРКО́ТА розм., МУРМОТА́ННЯ (МУРМОТІ́ННЯ) розм. — Пор. 1. муркота́ти. Словник синонімів української мови
  4. мурмотіння — МУРМОТІ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. мурмоті́ти. Хіба те, що він казав, не було жалюгідним мурмотінням підсліпуватого школяра, яке викликало.. іронічну посмішку (Довж., III, 1960, 185). Словник української мови в 11 томах