мухобійка
МУХОБІ́ЙКА, и, ж., розм.
Пристосування (перев. у вигляді дерев'яної палиці з прикріпленим шматком гуми) для биття мух.
Увійшла Мазайлижа з якоюсь химерною електричною мухобійкою в руках. Почала ляскати на мух (М. Куліш).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me