1. Словник української мови у 20 томах

мізкувати

МІЗКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм.

1. Продумувати що-небудь; розмірковувати.

[Герасим:] Та ні, ви те візьміть: ти мізкуєш, ти крутиш головою: де того взять, де того; як обернуться, щоб земельки прикупить, та за думками і не їсться тобі, і не спиться тобі... (І. Карпенко-Карий);

Конкуренція примушує підприємця мізкувати, ночами не спати, думати, в яку щілину пролізти, щоб заробити зайвий долар (М. Руденко);

[Гаврило:] Я скільки разів мізкував, що як би воно ловко було.., коли б ми роботу поділяли по часах? (М. Кропивницький);

– Чого ж ви мовчите? – різко і незадоволено спитала Іра. – Я бачу, ви з тих, що довго мізкують (Л. Дмитерко).

2. Те саме, що розумі́ти; тямити.

– Як це не дивно тобі, а теж на плечах голову, не гарбуза, маю. Дещо таки мізкую. – Бачу, за кого ти руку тягнеш (А. Головко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мізкувати — мізкува́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. мізкувати — Розмірковувати, МЕТИКУВАТИ; (у чому) розуміти, тямити, розумітися на. Словник синонімів Караванського
  3. мізкувати — див. думати Словник синонімів Вусика
  4. мізкувати — -ую, -уєш, недок., розм. 1》 Продумувати що-небудь; розмірковувати. 2》 Те саме, що розуміти; тямити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. мізкувати — ДУ́МАТИ що, про кого-що і без додатка (бути зайнятим думками про когось-щось, мати свою думку про кого-, що-небудь), ГАДА́ТИ, МА́ТИ НА ДУ́МЦІ (МА́ТИ НА МИ́СЛІ) (МА́ТИ В МИ́СЛІ і т. ін.) що, МА́ТИ ГА́ДКУ про кого-що, ПОМИШЛЯ́ТИ, МИ́СЛИТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. мізкувати — Мізкува́ти, -ку́ю, -ку́єш про що Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. мізкувати — МІЗКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. 1. Продумувати що-небудь; розмірковувати. [Герасим:] Та ні, ви те візьміть: ти мізкуєш, ти крутиш головою: де того взять, де того; як обернуться, щоб земельки прикупить, та за думками і не їсться тобі... Словник української мови в 11 томах
  8. мізкувати — Мізкува́ти, -ку́ю, -єш гл. Соображать, размышлять. Було їм вольно розмовляти про всякії свої діла і думати, і мізкувати. Котл. Ен. III. 53. Я вже й сам не раз про се мізкував. К. Чого воно так було, — не моє діло мізкувати. Г. Барв. 19. Словник української мови Грінченка