1. Словник української мови у 20 томах

мімічний

МІМІ́ЧНИЙ, а, е.

Прикм. до мі́міка.

Коли він [Зарудний] почне зараз говорити про свою радість, не треба думати, що ця радість засяє раптом на його суворому, не багатому мімічними відтінками обличчі (О. Довженко);

Дарка навмисне зробила зухвале лице, наскільки вистачало в неї мімічних здібностей, але однаково професор не звертав більше уваги на неї (Ірина Вільде);

// Виражений засобами міміки.

Мілевський підійшов до неї [Сані] перегортати ноти; між ними розмова мімічна (Леся Українка);

Приваблює глядачів колоритна мімічна сценка за мотивами твору М. Гоголя “Сорочинськцй ярмарок” у виконанні родини Філіпенків (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мімічний — мімі́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. мімічний — -а, -е. Прикм. до міміка. || Виражений засобами міміки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мімічний — Мімі́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. мімічний — МІМІ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до мі́міка. Коли він [Зарудний] почне зараз говорити про свою радість, не треба думати, що ця радість засяє раптом на його суворому, не багатому мімічними відтінками обличчі (Довж., Зач. Словник української мови в 11 томах