1. Словник української мови у 20 томах

мірити

МІ́РИТИ, рю, риш, недок., кого, що, без прям. дод., розм.

Те саме, що мі́ряти.

Нині ударом пропелера краємо, Мірим незміряний простір і час (Л. Первомайський);

Він .. поглядом мірив бідного Максима від ніг до голови (І. Франко);

Де я мірю, там я вцілю, Де я важу, там я вражу (з думи).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мірити — мі́рити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. мірити — -рю, -риш, недок., перех. Те саме, що міряти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мірити — Мі́рити, мі́рю, мі́риш, звич. мі́ряти, -ряю, -ряєш; мі́ряний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. мірити — МІ́РИТИ, рю, риш, недок., перех. Те саме, що мі́ряти. Нині ударом пропелера краємо, Мірим незміряний простір і час (Перв., І, 1958, 47); Він.. поглядом мірив бідного Максима від ніг до голови (Фр., VI, 1951, 31); Де я мірю, там я вцілю, Де я важу, там я вражу (Думи.., 1941, 170). Словник української мови в 11 томах
  5. мірити — Мірити, -рю, -риш гл. = міряти. Словник української мови Грінченка