1. Словник української мови у 20 томах

мірно

МІ́РНО.

Присл. до мі́рний 1, 3, 4.

Цілий ліс дитячих голів розхитувався мірно й одностайно вправо і вліво (С. Васильченко);

Мірно й глухо б'ють колеса на рейках (В. Кучер);

З гранату мірно спадали краплини води (В. Підмогильний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мірно — мі́рно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. мірно — Присл. до мірний 1), 3), 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мірно — мі́рно помірно (ст): Поставити вазонок в теплі, де багато світла. Підливати мірно (Нова хата 1937) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. мірно — МІ́РНО. Присл. до мі́рний 1, 3, 4. Цілий ліс дитячих голів розхитувався мірно й одностайно вправо і вліво (Вас., І, 1959, 314); Мірно й глухо б’ють колеса на рейках (Кучер, Трудна любов, 1960, 202). Словник української мови в 11 томах
  5. мірно — Мірно нар. Умѣренно. Словник української мови Грінченка