1. Словник української мови у 20 томах

міцнющий

МІЦНЮ́ЩИЙ, а, е, розм.

Дуже міцний.

Таня, ледь лизнувши, скривилась, відставила чарку: ух, і міцнюща ж! (А. Дімаров);

Спрагло смокче самосад із цибуха дядько Степан. Бакун у нього міцнющий – тільки пацюків труїти (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. міцнющий — міцню́щий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. міцнющий — -а, -е. розм. Дуже міцний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. міцнющий — МІЦНИ́Й (який важко піддається руйнуванню, важко ламається, б'ється, рветься, а також перен.), ТРИВКИ́Й, МІЦНЮ́ЩИЙ підсил. розм., КРІ́ПКИ́Й розм., СИ́ЛЬНИЙ діал., ТРИВА́ЛИЙ розм. Словник синонімів української мови
  4. міцнющий — МІЦНЮ́ЩИЙ, а, е, розм. Дуже міцний. Спрагло смокче самосад із цибуха дядько Степан. Бакун у нього міцнющий — тільки пацюків труїти (Літ. Укр.. 4. III 1969, 2); Таня, ледь лизнувши, скривилась, відставила чарку: ух, і міцнюща ж! (Дім., І будуть люди, 1964, 260). Словник української мови в 11 томах