міць

МІЦЬ, мо́ці, ж.

1. Те саме, що мі́цність.

– Порядний якийсь майстер робив [браму], .. на міць ізроблена! (Л. Мартович);

– Ми коли вимурували його [корівник], то спершу випробували на міць: всією бригадою забрались на самий верх і давай гопака гуртом (О. Гончар);

Жінка-дружина зберігає тепло сімейного вогнища, є основою моці і злагоди родини (з газ.).

2. Фізична сила.

Гаїнка .. йшла швидко, моторно, і, мов якась нова снага, нова міць уступала в неї, – мов не йшла вона, а самі ноги її несли (Б. Грінченко);

Пружна бадьорість охоплює всього, міццю наливає м'язи (із журн.);

* Образно. – Стій і дивись, парубче, як ці кучматі [кошлаті] дуби зачаровано зупинились перед полянкою! І хто зупинив цю горду парубочу міць?.. Оця єдина берізка! (М. Стельмах).

3. Велика сила чого-небудь; могутність.

Дарма, що нас указали тирана В Сибір нова, було, швиргає Русь. Від океана до океана Наш древній дух на міць нову здобувсь (П. Куліш);

Знаменита мандрівка Катерини до Криму влітку 1787 року .. була .. демонстрацією зростаючої економічної й політичної моці Росії (С. Добровольський);

Вона почувала міць свого хисту, свій дужий голос, завдяки якому вона посіла майже перше місце серед співучениць по консерваторії (В. Підмогильний);

Безсмертен, хто прийшов у світ як первоук І міццю генія піднісся на вершини... (М. Рильський).

4. Сила як можливість, здатність робити що-небудь.

Вона почала кричати на всю міць легких [легень] в надії, що коли не Остап, то хтось інший почує її (М. Коцюбинський);

– Держися, хлопе, руками й ногами землі, бо то твоя міць. Хлоп без землі що риба без води (Б. Лепкий);

То був втомлений, приглухлий голос старого чоловіка, в голосі чулася міць, вгадувалася давнолітня звичка до повелінь (П. Загребельний).

◇ Вибива́тися / ви́битися з сил (з си́ли, з мо́чі, з мо́ці) див. вибива́тися;

(1) Ви́битися з мо́ці (д) див. вибива́тися.