м'яз

М'ЯЗ, а, ч.

Тканина живого організму, здатна скорочуватися, забезпечуючи функцію руху частин тіла; мускул.

Хвилина очікування, під час якої дрижать нерви, в такт стискаються м'язи під звуки .. коломийки (І. Франко);

Так я йду, аж доки м'язи мені не починають слабнути (І. Микитенко);

М'яз серця має здатність скорочуватися і розслаблятися – розтягуватися (з навч. літ.).

△ (1) Ві́йковий м'яз, анат. – внутрішній парний м'яз ока, м'яз, що забезпечує акомодацію, містить гладкі м'язові волокна.

При розгляданні предметів на великій відстані війковий м'яз розслаблений, кришталик має невелику кривизну (з навч. літ.);

(2) Краве́цький м'яз, анат. – довгастий тонкий м'яз стегна;

(3) Ли́тковий м'яз, анат. – сильний двоголовий м'яз, розташований на задній поверхні гомілки людини.

Сухожилля та литкові м'язи вже гуділи, як перетягнуті струни (Любко Дереш);

(4) Малогомі́лко́ві м'я́зи, анат. – зовнішня група м'язів гомілки, що виконує функцію згинання;

(5) Скеле́тні м'я́зи, анат. – м'язи, прикріплені до кісток скелета.

Скелетні м'язи, що скорочуються, стискують вени і видавлюють кров у напрямі до серця (з навч. літ.);

(6) Триголо́вий м'яз, анат. – м'яз плеча людини та ссавців, що має три головки й починається від лопатки, задньої поверхні плеча та міжм'язових перегородок.

Розглядаючи м'язи плеча, що надають руху передпліччям, увагу учнів звертають тільки на два м'язи – двоголовий і триголовий (з навч. літ.).