набучувати

НАБУ́ЧУВАТИ, у́чу, у́чеш, недок., НАБУТИ́ТИ, учу́, ути́ш, док.

Бутити певну кількість чого-небудь.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набучувати — набу́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови