набучувати
НАБУ́ЧУВАТИ, у́чу, у́чеш, недок., НАБУТИ́ТИ, учу́, ути́ш, док.
Бутити певну кількість чого-небудь.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- набучувати — набу́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови