1. Словник української мови у 20 томах

набіло

НА́БІЛО, присл.

Начисто, остаточно.

Сам управляющий [управитель] поспіхом переписував конторські книги набіло та, знаючи добре, чия кішка сало з'їла, заздалегідь збирався тікати (Дніпрова Чайка);

Творив [Григорій Косинка] легко, можна сказати, одразу набіло, майже без виправлень (з наук.-попул. літ.);

Волокно [льону] на колесах Санталова обробляється начорно і набіло [при тіпанні] (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. набіло — на́біло прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. набіло — (переписати) начисто, остаточно. Словник синонімів Караванського
  3. набіло — присл. Начисто, остаточно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. набіло — НА́ЧИСТО (без виправлень, в остаточному варіанті — писати і т. ін.), НА́БІЛО. Марійка ще раз переглянула чернетку, переписала твір начисто (О. Донченко); До неділі лишився один день, а стінгазета ще й не почата набіло (А. Головко). Словник синонімів української мови
  5. набіло — На́біло, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. набіло — НА́БІЛО, присл. Начисто, остаточно. Сам управляющий [управитель] поспіхом переписував конторські книги набіло та, знаючи добре, чия кішка сало з’їла, заздалегідь збирався тікати (Дн. Чайка, Тв. Словник української мови в 11 томах