навзгинці

НА́ВЗГИНЦІ, присл., розм.

Зігнувшись.

Дід марудився, нишком вибирався з-за столу і поза хатою, навзгинці попід тином тікав з гостей (Є. Гуцало);

Повз них з білим вузликом у руці, навзгинці, пробігла Тетянка й гукнула старому косареві: – Тату, біжімо до вітряка! (М. Стельмах).