навикати
НАВИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАВИ́КНУТИ, ну, неш; мин. ч. нави́к, ла, ло; док., розм., чого, з інфін.
1. Засвоювати, набувати звички до чого-небудь; привчатися що-небудь робити, якимсь чином діяти.
Чого бик навик, того і вночі реве (П. Чубинський);
Кати навикли поливати Країну кров'ю і слізьми. Але як прийде день одплати, – Судити будемо їх ми! (з народної пісні).
2. Набувати навику, досвіду в чому-небудь.
Хоч окулірувать я так і не навик, Проте копав, садив, підв'язував щосили (М. Рильський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- навикати — навика́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- навикати — див. звикати Словник синонімів Вусика
- навикати — -аю, -аєш, недок., навикнути, -ну, -неш; мин. ч. навик, -ла, -ло; док., розм. 1》 Засвоювати, набувати звичку до чого-небудь; привчатися що-небудь робити, якось діяти. 2》 Набувати навичок, досвіду в чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- навикати — ЗВИ́КНУТИ перев. з інфін. (набути звички робити що-небудь), ЗВИ́КТИ, ПРИВИ́КНУТИ розм., ПРИВИ́КТИ розм., НАВИ́КНУТИ розм., НАЛАМА́ТИСЯ розм., ЗВИ́КНУТИСЯ рідко, ЗВИ́КТИСЯ рідко. — Недок.: звика́ти, привика́ти, навика́ти, нала́муватися, звика́тися. Словник синонімів української мови
- навикати — НАВИКА́ТИ, аю, аєш, недок., НАВИ́КНУТИ, ну, неш; мин. ч. нави́к, ла, ло; док., розм. 1. Засвоювати, набувати звичку до чого-небудь; привчатися що-небудь робити, якось діяти. Чого бик навик, того і вночі реве (Чуб. Словник української мови в 11 томах