наворожений
НАВОРО́ЖЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до наворожи́ти.
– Це мені таке кохання наворожене, – зітхнула дівчина (із журн.);
// наворо́жено, безос. пред.
Ярошенко підняв вище шапку й задивився. – Та тут чудно якось, – промовив він, – немов справді наворожено (С. Васильченко);
Староста Засядьвовк говорить, як то любив і любить Дарку й сина Грицька ніколи так жінку й дітей від своєї жінки не любив, мабуть, наслано, мабуть, наворожено (Є. Гуцало).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наворожений — наворо́жений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- наворожений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до наворожити. Великий тлумачний словник сучасної мови