навперетяги
НАВПЕРЕТЯ́ГИ, присл., розм.
Намагаючись перетягти один одного.
Був вихідний, ганяли м'яча, бігали стометрівку, виважувались на кільцях білого старого платана, брались тягти – навперетяги – канат (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me