нагайці
НАГА́ЙЦІ, ів, мн. (одн. нага́єць, йця, ч.; нага́йка, и, ж.), заст.
Ногайці.
Живе, як нагаєць (Номис);
Та і каже всіх Нагайців В степу перебити (С. Руданський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me