нагайці

НАГА́ЙЦІ, ів, мн. (одн. нага́єць, йця, ч.; нага́йка, и, ж.), заст.

Ногайці.

Живе, як нагаєць (Номис);

Та і каже всіх Нагайців В степу перебити (С. Руданський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me