нагинці
НА́ГИНЦІ, присл., розм.
Нагинаючись.
У передвранішній імлі він помітив, як нагинці й тихо прокрадаються через ринковий майдан тіні (Р. Іваничук);
Ще дві тіні відділились від похмурої стіни лісу й нагинці поспішають за нею (Ю. Бедзик);
Зняла з драбини зсуканого з старого рядна мотузка, і під одним мішком нагинці побігли городами до крайньої хати (В. Медвідь);
Земля бубнявіла чорною веною, куди тітки нагинці з відер тикали біло покільчені картоплини (Є. Пашковський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me