нагинці

НА́ГИНЦІ, присл., розм.

Нагинаючись.

У передвранішній імлі він помітив, як нагинці й тихо прокрадаються через ринковий майдан тіні (Р. Іваничук);

Ще дві тіні відділились від похмурої стіни лісу й нагинці поспішають за нею (Ю. Бедзик);

Зняла з драбини зсуканого з старого рядна мотузка, і під одним мішком нагинці побігли городами до крайньої хати (В. Медвідь);

Земля бубнявіла чорною веною, куди тітки нагинці з відер тикали біло покільчені картоплини (Є. Пашковський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me