1. Словник української мови у 20 томах

наголову

НАГО́ЛОВУ, присл., зі сл. розбити, розбитий і т. ін.

Ущент, повністю, остаточно.

Назва гірського міста Турка і пішла від того, що в глибокій долині ріки Стрий руське військо наголову розгромило турка (С. Чорнобривець);

[Лубенко:] Отара ця беззбройна під Кодаком буде наголову розбита (О. Корнійчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наголову — присл. У вислові розгромити (розбити) наголову. Літературне слововживання
  2. наголову — присл.: Розбити (ворога) наголову — розбити повністю, остаточно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. наголову — (розбити) вщент, дощенту, впень, див. цілком, всеціло, націло Словник чужослів Павло Штепа
  4. наголову — наго́лову прислівник розбити незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  5. наголову — НАГО́ЛОВУ, присл.: Розгроми́ти (розби́ти) наго́лову — розгромити, розбити повністю, ущент. Назва гірського міста Турка і пішла від того, що в глибокій долині ріки Стрий руське військо наголову розгромило турка (Чорн., Визвол. Словник української мови в 11 томах