надбудовка

НАДБУДО́ВКА, и, ж., розм.

Невелика надбудова (у 1 знач.).

В ньому [старопольському шляхетському дворі] росло не менше як три покоління й кожне клало свою печать на будову всіма отимиприбудовками, надбудовками, прикрасами й оздобами (Г. Хоткевич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me