надбудовка
НАДБУДО́ВКА, и, ж., розм.
Невелика надбудова (у 1 знач.).
В ньому [старопольському шляхетському дворі] росло не менше як три покоління й кожне клало свою печать на будову всіма отимиприбудовками, надбудовками, прикрасами й оздобами (Г. Хоткевич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me