1. Словник української мови у 20 томах

надихаючий

НАДИХА́ЮЧИЙ, а, с.

Який надихає.

Народ хоче чути і бачити правду, окрилюючу і надихаючу на трудові подвиги правду (М. Рильський);

Увічнено поета [Т. Шевченка] не тільки в бронзі. Він увічненний в серці народу, живий, надихаючий, рідний (М. Бажан).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. надихаючий — надиха́ючий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. надихаючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до надихати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. надихаючий — НАДИХА́ЮЧИЙ, а, с. Дієпр. акт. теп. ч. до надиха́ти. Надихаючим і основним чинником новаторства у мистецтві соціалістичного реалізму є сама прекрасна дійсність (Ком. Укр., 12, 1963, 45); Надихаючий приклад Радянського Союзу вказує народам світу шлях до щастя і свободи (Літ. газ., 19.УІІ 1960, 1). Словник української мови в 11 томах