надовкруг
НАДОВКРУ́Г, присл.
Те саме, що навкруги́.
А як назвати землю й зорі, Усе, що в центрі й надовкруг, Що мучить в слабкості й покорі, Що творить мій невкірний дух? (Д. Павличко);
Хто нині їде паломницькою автотрасою з Радивилова на Почаїв, неодмінно звертає увагу на цю церкву за річкою, що видніється у центрі Немирівки і виблискує надовкруг своїми високими куполами (з публіц. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me