надпалений

НАДПА́ЛЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до надпали́ти.

– Чудовий! Он там на тій смереці, що, з одної сторони надпалена, виставляє свої голі рамена Вона одна надпалена. Бачите? (О. Кобилянська);

// у знач. прикм.

Коли посутеніло, вона знайшла надпалену свічку – ту, що для мами горіла в похороні, – і поставила до рук покійника (В. Барка).