надпоручник
НАДПОРУ́ЧНИК, а, ч., рідко.
Старший поручник.
Того дня по обіді надпоручник Лукаш уперше побачив чесне і щире обличчя бравого вояка Швейка (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me