надтріснутий

НАДТРІ́СНУТИЙ, а, е.

1. Який має невелику, неглибоку тріщину.

Терентій нагнувся, підняв з землі надтріснутий з відбитою шийкою монопольський шкалик (М. Стельмах);

Вона вихоплює з рефлектора велику надтріснуту лінзу и, притиснувши її до грудей, збігає вниз (В. Кучер).

2. перен. Дрижачий, тремтливий (про голос, звук).

Дід обняв оскаженілу Орисю й надтріснутим від здавлених сліз голосом сказав: – Вище від цієї любові до своєї вітчизни, дитино моя, немає на світі (М. Старицький);

Незрозумілий звук повторився. Здавалося, що він виходить звідкілясь з-під землі. І ось знову – стогін чи зойк, але слабкий, надтріснутий, болісний... (О. Донченко);

* У порівн. Згодом узяв [Арсен] до рук скрипку й обережно заграв. Звук був глухий, наче надтріснутий (Л. Дмитерко).