надульник
НАДУ́ЛЬНИК, а, ч.
1. спец. Широке стальне кільце на кінці дула.
Основним призначенням надульника є зменшення коливань ствола, спричинених віддачею, а також вібрацією пружини (з навч. літ.);
Занадто важкий надульник порушує баланс зброї, що негативно впливає на результати стрільби (із журн.).
2. Чохол, яким покривають дуло.
Хлопець зняв парусиновий надульник і оглянув зброю (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me