наждак
НАЖДА́К, у́, ч.
Гірська порода високої твердості, яка складається з зерен корунду і багатьох домішок інших матеріалів.
З непрозорих кристалів корунду, які містять велику кількість домішок, складається звичайний наждак (з навч. літ.);
// Порошок з цього мінералу, який застосовується для шліфування, полірування скла, металевих виробів і т. ін.
Вичистив [Турбай] до блиску [шаблю], пройшовся по кінчику леза спершу наждаком, потім брусом, – аж горить! (М. Руденко);
* У порівн. Берестовський не закричав, коли шорстка, як наждак, рука стисла йому ногу вище рани (Л. Первомайський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наждак — нажда́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- наждак — -у, ч. Гірська порода високої твердості, яка складається з зерен корунду і багатьох домішок інших матеріалів. || Порошок із цього мінералу, який застосовується для шліфування, полірування скла, металевих виробів і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наждак — НАЖДА́К, у, ч. Гірська порода високої твердості, яка складається з зерен корунду і багатьох домішок інших матеріалів. З непрозорих кристалів корунду, які містять велику кількість домішок, складається звичайний наждак (Заг. хімія, 1955. Словник української мови в 11 томах