1. Словник української мови у 20 томах

назирцем

НА́ЗИРЦЕМ, присл.

Те саме, що на́зирці.

Пішов [Микула] подивитися, що діється з його конем. За ним назирцем пішли два опришки (О. Маковей);

Горішки, що узяла у Василя, усе у жмені перемина [Маруся] та назирцем за Василем погляда (Г. Квітка-Основ'яненко);

Виходить, рідний батечко чималенько грошенят утаїв од дітей. Але де ж він їх переховує?. Тоді він [Терентій] підмовив Гната, щоб той назирцем ходив за старим (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. назирцем — на́зирцем прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. назирцем — див. назирці Словник синонімів Вусика
  3. назирцем — присл. Те саме, що назирці. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. назирцем — ВСЛІД (УСЛІ́Д) звич. з прийм. з а (безпосередньо за ким-, чим-небудь), СЛІ́ДО́М, СЛІДКО́М, НА́ЗИРЦІ, НА́ЗИРЦЕМ, НА́ЗИРКОМ діал., НА́СЛІДЦІ діал. (слідкуючи). Віз покотився вслід за іншими (Г. Словник синонімів української мови
  5. назирцем — На́зирцем, на́зирці, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. назирцем — НА́ЗИРЦЕМ, присл. Те саме, що на́зирці. Пішов [Микула] подивитися, що діється з його конем. За ним назирцем пішли два опришки (Мак., Вибр., 1956, 430); Мокрина, що ходила назирцем за комісією, вголос виявляла свій подив (Горд. Словник української мови в 11 томах
  7. назирцем — Назирцем, назирці нар. = назирком. Пішов він назирцем за Марусею. Кв. І. 22. Я за нею назирці до самих небожевих воріт. Левиц. Пов. 343. Словник української мови Грінченка