1. Словник української мови у 20 томах

найгірший

НАЙГІ́РШИЙ, а, е.

1. Найвищ. ст. до пога́ний 1–6.

Господар найгіршою пашею годував ослюка (Л. Мартович);

– І нічого страшного .. і, – ще лагідніше казала вчителька, – душею він добрий, і в школі зовсім не найгірший... (О. Гончар);

[Єпископ:] Є таємниці й в інших вірах. [Семпроній:] Знаю, але, на жаль, про ваші таємниці найгірша слава йде (Леся Українка).

2. Те саме, що найбі́льший.

Мій краю! За тебе прийнять не лякаюсь Найгіршого лиха (А. Кримський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. найгірший — найгі́рший прикметник, найвищий ступінь Орфографічний словник української мови
  2. найгірший — [найг’іршией] м. (на) -шому/-ш'ім, мн. -ш'і Орфоепічний словник української мови
  3. найгірший — -а, -е. 1》 Найвищ. ст. до поганий 1-6). 2》 Те саме, що найбільший. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. найгірший — НАЙГІ́РШИЙ, а, е. 1. Найвищ. ст. до пога́ний 1 — 6. Господар найгіршою пашею годував ослюка (Март., Тв., 1954, 183); — І нічого страшного.. Словник української мови в 11 томах