1. Словник української мови у 20 томах

наймитча

НАЙМИТЧА́, а́ти, с.

Малолітній наймит.

Вона [Явдоха] добре тямила, що діється в душі у наймитчати (О. Кониський);

Степ похмурий тремтів тоді сонячно і всміхався до хлопця-наймитчати (А. Головко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наймитча — наймитча́ іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. наймитча — див. дитина Словник синонімів Вусика
  3. наймитча — -ати, с. Малолітній хлопець, що наймитує в кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. наймитча — НАЙМИТЧА́, а́ти, с. Малолітній хлопець, що наймитує в кого-небудь. — А в минулому я не тинявся б наймитчам обшарпаним по чужих стернях, ріллях… Не було б цього, — не був би я Яшком, комсомольцем завзятим (Головко, І, 1957, 142). Словник української мови в 11 томах
  5. наймитча — Наймитча, -чати с. Мальчикъ нанятый. Гонивши волики свої без наймитчати сам на пашу. Мкр. Г. 58. Словник української мови Грінченка