1. Словник української мови у 20 томах

наймитчук

НАЙМИТЧУ́К, а, ч.

1. Хлопець-наймит.

Невважаючи на свої літа, я так обшмагав би боки самому чортові, що ну! Нехай би тільки зачепив мене! – Хто видав таке говорить! – сказав наймитчук (І. Нечуй-Левицький);

Наймитчукові [дяк] звелів прибрати в хаті трохи (із журн.).

2. перен., зневажл. Те саме, що на́ймит 2.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наймитчук — наймитчу́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. наймитчук — див. дитина Словник синонімів Вусика
  3. наймитчук — -а, ч. 1》 Хлопець-наймит. Попівський наймитчук. 2》 перен., зневажл. Те саме, що наймит 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. наймитчук — НАЙМИТЧУ́К, а, ч. 1. Хлопець-наймит. Попівський наймитчук. 2. перен., зневажл. Те саме, що на́ймит 2. Вчорашні фашистські наймитчуки товпляться на американських та інших імперіалістичних задвірках (Мельн., Обличчя.., 1_960, 9). Словник української мови в 11 томах
  5. наймитчук — Наймитчук, -ка м. Нанятый для услугъ мальчикъ. Послав наймитчука по горілку. Черк. у. Словник української мови Грінченка