1. Словник української мови у 20 томах

найпаче

НАЙПА́ЧЕ, присл., розм.

Більш за все; найбільше, особливо.

Найпаче пам'ятаю одну ніч. Через тиждень після того, як злягла я... (Панас Мирний);

– Найпаче гнітить мене ця недуга. У рідному краю я її зборю (П. Кочура).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. найпаче — найпа́че прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. найпаче — присл., розм. Понад усе; найбільше, особливо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. найпаче — НАЙБІ́ЛЬШЕ (НАЙБІ́ЛЬШ рідше) (щодо максимально можливого вияву інтенсивності якоїсь дії), НАЙДУ́ЖЧЕ, НАЙСИЛЬНІ́ШЕ, ЯКНАЙБІ́ЛЬШЕ підсил., ЩОНАЙБІ́ЛЬШЕ підсил. Словник синонімів української мови
  4. найпаче — Найпа́че, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. найпаче — НАЙПА́ЧЕ, присл., розм. Більш за все; найбільше, особливо. Найпаче пам’ятаю одну ніч. Через тиждень після того, як злягла я… (Мирний, І, 1954, 92); — Найпаче гнітить мене ця недуга. У рідному краю я її зборю (Кочура, Зол. грамота, 1960, 447). Словник української мови в 11 томах
  6. найпаче — Найпаче нар. Наиболѣе, особенно, въ особенности. У нас сей год ярина хороша, а найпаче просо. Черк. у. Сим. 227. Словник української мови Грінченка