наказаний

НАКА́ЗАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до наказа́ти¹.

Прокуратура проводить перевірку, чи виконують ці особи наказані їм правила проживання (з газ.);

// нака́зано, безос. пред.

– Ми що... Ми люди підневільні... Наказано... Ми лише піднести що-небудь (О. Бердник);

Жінкам було наказано стояти на місці і не виходити з колони (А. Хижняк);

// у знач. ім. нака́зане, ного, с.

Не може бути й сумніву щодо слушності наказаного... (Б. Антоненко-Давидович).