накат

НАКА́Т, у, ч.

1. Дія за знач. наката́ти, нака́тувати 1–3.

2. Фарба, клей, візерунок і т. ін., нанесені на поверхню чого-небудь спеціальними пристроями.

Гайдучкові дуже подобається накат, щоб стіни золотились і сріблились (Б. Харчук);

У кожного господаря свій смак. В одного стіни кімнати тільки побілені, другий любить накат, третій оббиває їх шпалерами... (з наук.-попул. літ.);

Накат і трафарет не дуже прикрашають кімнату. Їх роблять у випадках, коли стіни нерівні, на них є плями і сліди від тріщин (з газ.).

3. Шар настелених поверх чого-небудь або під чим-небудь колод, дощок і т. ін.

Глибокі траншеї, ескарпи, дроти, Міцні бліндажі – в шість, у вісім накатів, – Це був бастіон! (І. Нехода);

Над глибокими землянками невеликих розмірів доцільними були пласкі дахи – накат із колод, засипаний зверху землею (з наук. літ.).

4. Добре утрамбована, виїжджена, укочена дорога, колія і т. ін.

Протікають асфальти з міста – сизі стрічки в широкім полі, По шосейних важких накатах, в смарагдовій густій траві (А. Малишко).

5. Будівля, споруда для накриття, захисту від чого-небудь; навіс.

Та ж повітка, сани під накатом, засохла вишня біля порога (С. Скляренко);

На протилежному пагорбі, – конюшні, корівники, пташники, кузня, майстерні, зерносклепи, накати з реманентом, словом, уся маєтність великого господарства (І. Волошин).