накидач
НАКИ́ДАЧ, а, ч. і ж., розм.
Нав'язлива, причеплива людина; причепа.
[Лукаш (оглядається):] Цить! почують мати! Вони вже й так тебе все називають накидачем... (Леся Українка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- накидач — наки́дач іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- накидач — див. нав'язливий Словник синонімів Вусика
- накидач — -а, ч. і ж., розм. Нав'язлива, причеплива людина; причепа. Великий тлумачний словник сучасної мови
- накидач — ПРИЧЕ́ПА розм. (надмірно прискіплива чи набридлива людина), НАДОЇ́ДА розм., НАСТИ́РА розм., НАКИ́ДАЧ розм., ІРЖА́ зневажл., СЛЬОТА́ зневажл., РЕП'ЯХ зневажл. — Оце причепилася причепа! Не питай, бо швидко старий будеш (І. Словник синонімів української мови
- накидач — НАКИ́ДАЧ, а, ч. і ж., розм. Нав’язлива, причеплива людина; причепа. [Лукаш (оглядається):] Цить! почують мати! Вони вже й так тебе все називають накидачем… (Л. Укр., III, 1953, 231). Словник української мови в 11 томах