1. Словник української мови у 20 томах

наклепник

НАКЛЕ́ПНИК, а, ч.

Той, хто поширює наклеп на кого-, що-небудь.

Народна душа плакала над своїм тяжким горем, плакала на наклепників, що жили його [народу] потом і кров'ю й завдали йому стільки муки (Н. Кобринська);

– Навіщо ви говорите це? – Він був переляканий і злий, ліва щока його сіпалась. – Це все брехня. Ви... ви наклепник (Ю. Бедзик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наклепник — накле́пник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. наклепник — Обмовник, набреха, кляузник, фабрикант наклепів; (таємний) ДОНОЩИК. Словник синонімів Караванського
  3. наклепник — див. брехливий; ябеда Словник синонімів Вусика
  4. наклепник — -а, ч. Той, хто поширює наклеп на кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. наклепник — ГАНЬБИ́ТЕЛЬ (той, хто обмовляє кого-небудь), ОБМО́ВНИК, ОГУ́ДНИК, ОБСУ́ДА розм. Марко гостро напустився на обмовника..: — Не заводь поговорів на дівчину, кажу тобі (К. Гордієнко); — Ти, обсудо якась! — кричала Варвара. — Розповідай ліпше по селі за себе.. Словник синонімів української мови
  6. наклепник — НАКЛЕ́ПНИК, а, ч. Той, хто поширює наклеп на кого-, що-небудь. Народна душа плакала над своїм тяжким горем, плакала на наклепників, що жили його [народу] потом і кров’ю й завдали йому стільки муки (Кобр., Вибр., 1954, 188); — Навіщо ви говорите це?... Словник української мови в 11 томах