наклопотати
НАКЛОПОТА́ТИ, очу́, о́чеш, док., зі сл. голова, розм.
Завдати кому-небудь клопоту, набридаючи чимсь.
– Ще ти голови моєї не наклопотала! – скрикнула вона [Явдоха]. (Панас Мирний);
Не гудіте, голуби, не клопочіть голови, бо я вдова молода, наклопочу я й сама (Сл. Б. Грінченка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наклопотати — Наклопотати, -почу, -чеш гл. — го́лову кому. Причинить заботы, хлопоты, надоѣсть приставаньями по всякимъ поводамъ. Не гудіте, голуби, не клопочіть голови, бо я вдова молода, наклопочу я й сама. Мет. 274. Ще ти голови моєї не наклопотала! Мир. Пов. II. 47. Словник української мови Грінченка