наколінник
НАКОЛІ́ННИК, а, ч.
Пов'язка, накладка, що носиться на коліні.
Дружно зійшли наші буряки. Я вже їм годила, я вже їх плекала .. Аж мені родима шкіра на колінах пооблазила, мусила пошити наколінники з полотна (О. Гончар);
Галіфе фінагента – з лискучими хромовими наколінниками і хромовою чирвою на заду (В. Дрозд);
// Частина старовинного бойового спорядження, що прикривала коліно.
Кольчуга з тоненьких срібних платівок лежала на ньому, немов влита, до неї пасували світлі штани з мідними наколінниками (А. Хижняк).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- наколінник — наколі́нник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- наколінник — Те саме, що набедреник Словник церковно-обрядової термінології
- наколінник — -а, ч. Пов'язка, накладка, що носиться на коліні. || Частина старовинного бойового спорядження, що прикривала коліно. Великий тлумачний словник сучасної мови
- наколінник — НАКОЛІ́ННИК, а, ч. Пов’язка, накладка, що носиться на коліні. Дружно зійшли наші буряки. Я вже їм годила, я вже їх плекала.. Аж мені родима шкіра на колінах пооблазила, мусила пошити наколінники з полотна (Гончар, І, 1954, 493)... Словник української мови в 11 томах