накостричений

НАКОСТРИ́ЧЕНИЙ, а, е, розм.

Який накостричився.

В хату, неначе сич, вбокував накостричений Омелян (М. Стельмах);

// Наїжачений (у 3 знач.).

Жив-був колись у нас дід Кирило. Невисокого зросту, миршавенький. Мав підзолочені махоркою-потертухою вуса – накостричені, строгі (з газ.).