накуріти
НАКУРІ́ТИ¹, ри́ть.
Док. до курі́ти 1; сповнити повітря димом.
Стара плита була потріскана й дуже накуріла (із журн.);
// безос.
У хаті накуріло так, що нічим дихати (з газ.).
НАКУРІ́ТИ², ри́ть.
Док. до курі́ти 2.
То вітер здійме куряву, то трактор накурить (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- накуріти — Накурі́ти, -курю́, -кури́ш; накурі́в, -рі́ла, -рі́ли Правописний словник Голоскевича (1929 р.)