накібчуватися

НАКІ́БЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАКІ́БЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм.

Розізлившись, нападати на кого-небудь.

– Перевір краще в своєму зошиті, – накібчується Сергій, а сам перебігає очима рядки цифр (Ю. Мушкетик);

Як розлютиться, знесамовитіє Мина Омелькович, накібчиться на когось, аж посірівши від люті, то можна і в ті його скажені гирі повірити (О. Гончар);

// Набувати злого, агресивного виразу (про обличчя).

– Ви, Максиме Петровичу, складіть з понятими акта і за легкохода справте гроші з її матері. – З матері? Який же ти проворний! – накібчилось усе обличчя Туровця (М. Стельмах).