1. Словник української мови у 20 томах

налатувати

НАЛА́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЛАТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.

Ставити латку на чому-небудь; латати щось.

[Сидір:] Коли, мовляв, на плечах остання свитина розлазиться, то вже не шутки на думці: доводиться латку на латку налатувати (М. Кропивницький);

– О, вже й подався [Артем]. Хоч би ж був латку дав налатати (А. Головко);

* Образно. Міниться обличчя панотця, але він якось таки налатує його клаптями побожності (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. налатувати — нала́тувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. налатувати — -ую, -уєш, недок., налатати, -аю, -аєш, док., перех. Ставити латку на чому-небудь; латати щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. налатувати — НАЛА́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЛАТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Ставити латку на чому-небудь; латати щось. — О, вже й подався [Артем]. Хоч би ж був латку дав налатати (Головко, II, 1957, 209); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  4. налатувати — Налатувати, -тую, -єш сов. в. налата́ти, -та́ю, -єш, гл. Нашивать, нашить заплату. Словник української мови Грінченка