налигувати
НАЛИ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЛИГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.
Зв'язувати худобу мотузкою або ременем перев. за роги.
Моталися люди з вірьовками в руках, – хто налигував корову і тяг уже з двору, виловлювали овець, з конюшні виводили коні (А. Головко);
Я так собі, не плачу, тільки серденько в мене болить, як у молодесенького телятка-сосунчика, якого налигали й ведуть продавать на ярмарок (Григорій Тютюнник);
А другий [хлопець] уже й коня тим часом налигав товаришеві. Скочив Митько на коня й подався (А. Головко);
* Образно. Він посадив коло себе онука з букварем, начепив на носа окуляри і за півроку, як колись .. круторогих, налигав мудру грамоту (Д. Бедзик);
// Зв'язувати кого-небудь.
Василько скинув з себе шнурок і налигав ним Микиту. Всі разом потягли його за налигач до гілляки (П. Панч).
Значення в інших словниках
- налигувати — нали́гувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- налигувати — див. підкорювати Словник синонімів Вусика
- налигувати — -ую, -уєш, недок., налигати, -аю, -аєш, док., перех. Добре закріплюючи, прив'язувати мотузку або ремінь до рогів худоби. || Зв'язувати кого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- налигувати — НАЛИ́ГУВАТИ, ую, уєш, недок.,, НАЛИГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Добре закріплюючи, прив’язувати мотузку або ремінь до рогів худоби. Словник української мови в 11 томах
- налигувати — Налигувати, -гую, -єш сов. в. налига́ти, -га́ю, -єш, гл. Набрасывать веревку на рога (быка, коровы). Налигай воли та веди сюди. Харьк. у. Словник української мови Грінченка