налучати
НАЛУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЛУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., розм.
1. кого, що і без дод. Спрямовувати зброю в ціль; націлювати.
Як налучив, Так .. забив голуба з голубкою (з народної пісні).
2. на що, перен. Надавати певного напрямку чому-небудь (виду діяльності, поведінці, розмові і т. ін.).
Для нашого часу значення реалістичного принципу у живописі перш за все полягає в тому, що він налучає мистецтво на глибоке і всебічне вивчення життя з позицій гуманізму (із журн.).
3. у що, на що. Опинятися де-небудь, потрапляти кудись.
Пам'ятаєш мудру раду – Не пускатись в згубний мир? Ти ж подався без огляду І налучив просто в вир (П. Грабовський);
[Палажка:] Хіба вона на одну тебе реметвує? На увесь мир! Їй усюди погано... Збилась з пантелику дівчина, та й не налучить на добру путь (Панас Мирний);
// Випадково, несподівано виявляти що-небудь, натикатися на щось.
От там, край очерету, яма, коли б на неї не налучить (Панас Мирний);
// у що. Просовуючи що-небудь, потрапляти у щось.
Не налучу ніяк ниткою у вушко (Сл. Б. Грінченка).
4. кого, на кого, рідко. Зустрічати кого-небудь.
Цибулину десь налучив Гнучкий Хміль зелений; – Ой, здорова будь, смердюча! – Здоров був, шалений! (І. Манжура);
– Як був я ще парубком, та зимував раз .. там же таки [у Чорноморії]. Ну, вже ж і на людей на добрих налучив!.. (А. Тесленко).
Значення в інших словниках
- налучати — налуча́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- налучати — див. радити Словник синонімів Вусика
- налучати — -аю, -аєш, недок., налучити, -чу, -чиш, док., розм. 1》 перех. і без додатка. Спрямовувати зброю в ціль: націлювати. 2》 неперех., у що, на що. Опинятися де-небудь, потрапляти кудись. 3》 перех., рідко. Зустрічати кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- налучати — ОПИНИ́ТИСЯ (з'явитися де-небудь несподівано або випадково; виявитися в незручному, невигідному становищі), ПОТРА́ПИТИ, ПОПА́СТИ, ПОПА́СТИСЯ, НАЛУЧИ́ТИ розм., УЧИНИ́ТИСЯ (ВЧИНИ́ТИСЯ) діал.; ПІДПА́СТИ (стати залежним від кого-, чого-небудь). — Недок. Словник синонімів української мови
- налучати — НАЛУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЛУ́ЧИТИ, чу, чиш, док., розм. 1. перех. і без додатка. Спрямовувати зброю в ціль; націлювати. Як налучив, Так.. забив голуба з голубкою (Пісні та романси… І, 1956, 199). 2. неперех., у що, на що. Словник української мови в 11 томах