налуччя

НАЛУ́ЧЧЯ, я, с., іст.

Чохол для лука; горит.

Омелько опустив зброю і, не дивлячись, стрілу закинув до сагайдака, а лук у налуччя (Ю. Логвин);

На золотих бляшках і посудинах трапляються зображення скіфського лука в налуччі (з навч. літ.).