1. Словник української мови у 20 томах

налічувати

НАЛІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЛІЧИ́ТИ, лічу́, лі́чиш, док., що.

1. Рахуючи, визначати число, кількість кого-, чого-небудь; нараховувати.

Ботаніки налчують на земній кулі понад півмільйона видів рослин (з наук.-попул. літ.);

– А я вже тутечки підмовив на повстання чимало людей: можу налічити сотнягу або й більше, – сказав Кривоніс (І. Нечуй-Левицький);

Сорок дві могили налічив Прокопенко (О. Довженко).

2. тільки недок. Мати в собі, в своєму складі певне число або певну кількість кого-, чого-небудь.

Коли й хто будував ці містки –нікому невідомо. Найновіший серед них, здавалося, налічує уже віки (Іван Ле).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. налічувати — налі́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. налічувати — Нараховувати; (мати в собі) містити, мати. Словник синонімів Караванського
  3. налічувати — -ую, -уєш, недок., налічити, -лічу, -лічиш, док., перех. 1》 Рахуючи, визначати число, кількість кого-, чого-небудь; нараховувати. 2》 тільки недок. Мати в собі, в своєму складі яке-небудь число, якусь кількість кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. налічувати — СКЛАДА́ТИСЯ з кого-чого (маючи в своєму складі кого-, що-небудь, становити щось, дорівнювати якійсь кількості тощо), НАЛІ́ЧУВАТИ кого, що, НАРАХО́ВУВАТИ кого, що, ОБ'Є́ДНУВАТИ кого, що. Надина бригада складалася переважно з дівчат (Д. Словник синонімів української мови
  5. налічувати — НАЛІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЛІЧИ́ТИ, лічу́, лі́чиш, док., перех. 1. Рахуючи, визначати число, кількість кого-, чого-небудь; нараховувати. . Я налічила 6 великих яхт і 18 менших (Л. Укр.,У, 1956, 402); Сорок дві могили налічив Прокопенко (Довж. Словник української мови в 11 томах
  6. налічувати — Налічувати, -чую, -єш сов. в. налічи́ти, -чу́, -чиш, гл. Насчитывать, насчитать. Як великий мороз, треба налічить 12 лисих. Ном. № 264. Словник української мови Грінченка